Світові ціни на пшеницю зросли на 11,2% через блокаду експорту
Експортні обмеження з України та РФ спричинили зростання світових цін на пшеницю до 11,2%, тоді як внутрішні ціни в Україні залишаються низькими через обстріли та логістику
Минулого тижня світові котирування на пшеницю продемонстрували значне зростання, коливаючись у межах від 4,2% до 11,2%. Основною причиною такого стрибка стало погіршення перспектив відновлення морського експорту зерна з України та Російської Федерації. Зокрема, ф'ючерси на м'яку пшеницю, які за якістю відповідають чорноморським сортам, на Чиказькій біржі подорожчали на 11% за тиждень та на 20% за місяць, що свідчить про високу чутливість ринку до геополітичних ризиків та порушення логістичних ланцюгів.
Динаміка світових цін на зернових біржах
Згідно з даними Електронної зернової біржі, зростання цін на основних міжнародних торговельних майданчиках було відчутним. Вересневі ф'ючерси на м'яку озиму пшеницю (SRW) в Чикаго піднялися на 11,2%, досягнувши позначки $278 за тонну. Аналогічно, у Канзас-Сіті ціни на тверду пшеницю (HRW) зросли на 9,2% — до $301,4 за тонну, а в Міннеаполісі яра пшениця (HRS) подорожчала на 6,4%, сягнувши $271,6 за тонну. На європейському ринку Euronext у Парижі м'яка пшениця додала 4,2% до своєї вартості, торгуючись на рівні €237 за тонну, або близько $275 за тонну.
Така динаміка відображає напруженість на глобальному ринку зерна, де ключові експортери, такі як Україна, стикаються з перешкодами для постачання своєї продукції. Відсутність стабільного та безпечного морського коридору створює дефіцит пропозиції, що неминуче призводить до зростання цін для імпортерів по всьому світу.
Вплив блокади та логістики на український ринок пшениці
На противагу світовим тенденціям, в Україні внутрішні закупівельні ціни на пшеницю залишаються на відносно низькому рівні. У портах Дунаю експортні ціни на продовольчу пшеницю трималися в діапазоні 8000-8500 грн/т (або $160-170/т), а на фуражну пшеницю — 7500-8000 грн/т (або $150-155/т). Це зумовлено посиленням обстрілів інфраструктури та значним зростанням вартості логістики, що робить транспортування зерна до портів надзвичайно дорогим і ризикованим.
Водночас, ціни попиту на продовольчу пшеницю на українсько-румунському кордоні дещо зросли на $2-5/т — до $150-155/т (8000-8200 грн/т). З доставкою до румунського порту Констанца вартість збільшилася одразу на $10-15/т, сягнувши $245-255/т. Це свідчить про збереження експортного попиту, попри логістичні виклики. Українські переробники утримують ціни попиту на продовольчу пшеницю на рівні 6700-7200 грн/т з доставкою на млин, переважно закуповуючи якісну пшеницю 2 класу.
Прогнози та наслідки для агросектору України
Ситуація з експортом пшениці є критичною для українського агросектору. Раніше вже спостерігалося, що український агроекспорт у серпні скоротився майже вдвічі за фізичними обсягами, хоча валютна виручка просіла лише на чверть. Поточна блокада та високі логістичні витрати продовжують тиснути на фермерів, які змушені продавати зерно за цінами, значно нижчими за світові. Це підкреслює необхідність пошуку нових шляхів експорту та посилення підтримки аграріїв. Для пересічного українця це може означати стабільніші внутрішні ціни на хліб та борошно, однак для економіки країни в цілому — втрату значних експортних надходжень.
Чому зросли світові ціни на пшеницю?
Світові ціни на пшеницю зросли через відсутність перспектив відновлення стабільного морського експорту зерна з України та Російської Федерації, що створює дефіцит пропозиції на ринку.
Як блокада впливає на українські ціни на пшеницю?
Блокада та посилені обстріли, а також значне зростання вартості логістики, утримують внутрішні закупівельні ціни на пшеницю в Україні на відносно низькому рівні, незважаючи на зростання світових котирувань.
Де найбільше зросли ціни на пшеницю минулого тижня?
Найбільше зростання цін на пшеницю минулого тижня зафіксовано на Чиказькій товарній біржі для м'якої озимої пшениці (SRW), де вересневі ф'ючерси подорожчали на 11,2%.
Які перспективи українського агроекспорту?
Перспективи українського агроекспорту залишаються складними через постійні логістичні виклики та ризики. Збереження експортного попиту через сухопутні та річкові шляхи є ключовим, але потребує подальшої оптимізації та безпекових гарантій.
