Майбутнє енергетики України: Schneider Electric про розподілену генерацію
Гендиректор Schneider Electric Україна, Михайло Бубнов, розповів про еволюцію енергетичного ринку країни та потребу в нових потужностях до 100 МВт
Україна активно формує новий ринок сервісних компаній, що спеціалізуються на фінансуванні, встановленні та обслуговуванні власної розподіленої генерації для бізнесу. Проте, ключовим бар'єром для масштабних інвестицій у цю сферу залишаються воєнні ризики. Ці висновки були озвучені генеральним директором Schneider Electric Україна, Михайлом Бубновим, під час Міжнародного економічного форуму (IEF2026), де він підкреслив трансформацію енергетичного ландшафту країни.
Еволюція енергетичного ринку України: від генераторів до сервісних рішень
За останні два роки український бізнес пройшов значний шлях у питаннях енергозабезпечення, еволюціонувавши від екстрених закупівель дизельних генераторів до впровадження професійних сервісних моделей. Михайло Бубнов наголосив, що цей перехід свідчить про дозрівання ринку та появу спеціалізованих компаній. Вони не лише встановлюють генераційні потужності, а й займаються їх фінансуванням, а також продажем електроенергії кінцевим споживачам.
Така децентралізована енергетика вже стала самостійним сегментом ринку, дозволяючи підприємствам зосередитися на своїй основній діяльності (core business). Замість управління енергетичними питаннями, компанії можуть купувати відповідні послуги у зовнішніх провайдерів. За словами Бубнова, у деяких аспектах Україна вже слугує прикладом для інших країн, де подібні сервісні ринки лише починають формуватися.
Потенціал та виклики розподіленої генерації в Україні
Потенціал ринку розподіленої генерації в Україні є величезним, особливо з огляду на руйнування значної частини теплової генерації. Країна потребує нових балансуючих потужностей для забезпечення стабільності енергосистеми. Перспективними розглядаються не тільки когенераційні установки та газопоршневі електростанції потужністю 2–5 МВт, а й значно більші об'єкти розподіленої генерації — від 20 до 100 МВт.
Незважаючи на високий інтерес та наявність численних техніко-економічних обґрунтувань для підключення такої генерації, головним стримувальним фактором для інвесторів залишається відсутність ефективного страхування воєнних ризиків. Інвестиції в енергетичну інфраструктуру, яка може бути зруйнована одним ударом, створюють значні ризики для капіталу. Раніше видання Mind вже зазначало, що бізнес переходить до комплексних рішень, що поєднують когенерацію, сонячну генерацію та системи накопичення енергії, прагнучи до максимальної енергетичної незалежності та стійкості.
Таким чином, розвиток розподіленої генерації є ключовим напрямком для зміцнення енергетичної безпеки України. Проте, для залучення необхідних інвестицій, критично важливим є вирішення питання страхування воєнних ризиків. Це дозволить бізнесу та інвесторам більш впевнено вкладати кошти у нові енергетичні проєкти, сприяючи відбудові та модернізації енергетичної інфраструктури країни.
Що таке розподілена генерація в енергетиці?
Розподілена генерація – це виробництво електроенергії безпосередньо поблизу місця її споживання, на відміну від великих централізованих електростанцій. Це можуть бути невеликі електростанції на газу, сонячні панелі або когенераційні установки.
Які основні переваги розподіленої генерації для бізнесу?
Головні переваги включають підвищену енергетичну незалежність, зниження витрат на передачу електроенергії, покращення надійності енергопостачання та можливість оптимізації витрат. Це дозволяє бізнесу зосередитися на своїй основній діяльності, передавши управління енергозабезпеченням спеціалізованим компаніям.
Яка головна перешкода для інвестицій у розподілену генерацію в Україні?
Ключовою перешкодою для масштабних інвестицій у розподілену енергетику України є відсутність ефективного страхування воєнних ризиків, що створює значну невизначеність для інвесторів та їхніх капіталовкладень.
Які потужності розподіленої генерації є перспективними для України?
За словами Михайла Бубнова зі Schneider Electric, перспективними є як когенераційні установки та газопоршневі електростанції на 2–5 МВт, так і великі об'єкти розподіленої генерації потужністю від 20 до 100 МВт.
